Офіційний сайт Катеринопільської районної державної адміністрації і районної ради

drv

mrog

Управління юстиції інформує
Управління юстиції інформує

Управління юстиції інформує (351)

Мін’юстом та його територіальними органами здійснюється розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, територіального органу Мін’юсту.

Розгляд скарг забезпечують постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), утворені суб’єктом розгляду скарги.

Якщо комісія під час розгляду скарги по суті виявляє адміністративне правопорушення у сфері державної реєстрації, відповідальність за вчинення якого передбачена статтями 16611 та 16623 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суб’єкт розгляду скарги складає протокол про адміністративне правопорушення у порядку, визначеному Мін’юстом.

Частиною першою ст. 16611 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення встановлених законом строків для проведення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця або громадського формування, вимагання не передбачених законом документів для проведення державної реєстрації, а також інші порушення встановленого законом порядку проведення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця або громадського формування - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою ст. 16623 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – тягне за собою накладення штрафу від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Мін’юстом та його територіальними органами здійснюється розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, територіального органу Мін’юсту.

Розгляд скарг забезпечують постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), утворені суб’єктом розгляду скарги.

Якщо комісія під час розгляду скарги по суті виявляє адміністративне правопорушення у сфері державної реєстрації, відповідальність за вчинення якого передбачена статтями 16611 та 16623 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суб’єкт розгляду скарги складає протокол про адміністративне правопорушення у порядку, визначеному Мін’юстом.

Частиною першою ст. 16611 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення встановлених законом строків для проведення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця або громадського формування, вимагання не передбачених законом документів для проведення державної реєстрації, а також інші порушення встановленого законом порядку проведення державної реєстрації юридичної особи, фізичної особи - підприємця або громадського формування - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою ст. 16623 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що порушення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – тягне за собою накладення штрафу від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

22 червня 2018 р. набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 06 червня 2018 р. № 484 «Деякі питання функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - Постанова).

Постановою внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» і від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Постановою передбачається приведення нормативних документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідність до законів України «Про довірчі послуги» та «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Крім того, удосконалено процедури надання (припинення) безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування та інших визначених законом осіб, адвокатів та нотаріусів до зазначеного Реєстру.

Також посилено вимоги до захисту інформації, що міститься у Реєстрі, з метою запобіганню несанкціонованому доступу та поширенню такої інформації, шляхом застосовування засобів криптографічного захисту інформації, які мають сертифікат відповідності або позитивний експертний висновок за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Документом передбачено започаткування Реєстру об’єктів нерухомого майна, в якому будуть акумулюватися відомості за результатами технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна.

З текстом Постанови можна ознайомитись за посиланням:

www.kmu.gov.ua/ua/npas/deyaki-pitannya-funkcionuvannya-der

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) викладено у новій редакції.

Статтею 158 ЦПК України врегульовані питання скасування заходів забезпечення позову в цивільному процесі. А саме, частиною 7 зазначеної статті передбачено можливість припинення таких заходів автоматично по завершенню 90-денного строку з дня набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили.

Тому, враховуючи особливості правового регулювання, державна реєстрація припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та/або заборони проведення реєстраційних дій, що виникло на підставі рішення суду, яким були вжиті заходи щодо забезпечення позову, проводиться на підставі заяви заявника чи, у разі припинення заборони на проведення реєстраційних дій, заяви відповідної заінтересованої особи та рішення суду про задоволення позову, що набрало законної сили по завершенню 90-денного строку з дня набрання законної сили таким рішенням суду.

Проте, необхідно взяти до уваги, що якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Для розгляду скарг створені постійно діючі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерства юстиції України та Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області.

Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Черкаській області розглядає скарги на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав та рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації, які здійснюють діяльність у межах Черкаської області.

Розгляд скарги здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається у письмовій формі та повинна містити обов’язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законом.

Скарга розглядається протягом 30 днів (у деяких випадках термін може продовжуватись до 45 днів).

За результатами розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законом, у формі наказу.

Статтею 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) передбачено виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону у разі виявлення у відомостях Єдиного державного реєстру помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки), допущеної суб’єктом державної реєстрації, заявник письмово в паперовій або електронній формі повідомляє про це суб’єкта державної реєстрації, який перевіряє відповідність відомостей Єдиного державного реєстру інформації, що міститься в документах, що стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, суб’єкт державної реєстрації безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.

Виправлення помилки у відомостях Єдиного державного реєстру, допущеної не з вини суб’єкта державної реєстрації, здійснюється за плату, розмір якої встановлений цим Законом.

Частиною 2 статті 32 Закону передбачено, що у разі виявлення суб’єктом державної реєстрації помилки, допущеної у відомостях Єдиного державного реєстру, він в одноденний строк безоплатно виправляє допущену помилку та письмово повідомляє про це заявника.

Виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру внаслідок наявності помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення помилок у відомостях Єдиного державного реєстру може здійснюватися також на підставі судового рішення.

Згідно частини 2 статті 36 Закону за виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, справляється адміністративний збір у розмірі 30 відсотків адміністративного збору, встановленого частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим за 7 років.

Строк оренди вищезазначених меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація - не менше 10 років.

У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності, земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»). Статтею 1 Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки, забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Особливості обчислення розміру річної орендної плати щодо земель державної та комунальної власності визначаються Податковим кодексом України.

Особа, яка вважає, що її права у сфері державної реєстрації порушено, може оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Для розгляду скарг створені постійно діючі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України та його територіальних органах.

Звернення до Міністерства юстиції України та його територіальних органів зі скаргою має переваги:

-  простота оформлення та подачі скарги (під час складання скарги слід дотримуватися вимог, визначених частиною 5 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», частиною 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом З Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128);

- законодавством передбачено участь скаржника у розгляді скарги по суті (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі);

- подання скарги не передбачає сплату будь-яких коштів;

-  скарга розглядається протягом 30-ти днів (у деяких випадках строк розгляду скарги може бути продовжений до 45-ти днів).

При Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області діє Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 185).

Комісія розглядає скарги на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав та рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державних реєстраторів, субєктів державної реєстрації, які здійснюють діяльність в межах Черкаської області.

Особа, яка вважає, що її права у сфері державної реєстрації порушено, може оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації до Міністерства юстиції України, його територіального органу або до суду.

Для розгляду скарг створена постійно діюча Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області. Дана комісія розглядає скарги на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав та рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації, які здійснюють діяльність у межах Черкаської області.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, подається протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті. У разі якщо останній день строку для подання скарг, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Термін розгляду скарги становить 30 календарних днів. У разі, якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, а також залучення скаржника чи інших осіб Міністерство юстиції України або його територіальні органи можуть встановити інший строк розгляду скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

З 17.06.2018 набирає чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон) від 06.02.2018 № 2275-УШ, прикінцевими та перехідними положеннями якого внесено зміни до наступних законодавчих актів України: Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Закону України «Про виконавче провадження», Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Ознайомитись з текстом Закону Ви можете за посиланням: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2275-19

Реєстрація народження дитини - правовий акт, що засвідчує її походження. Чинне законодавство України забезпечує людині можливість реалізації природних прав на шлюб, на сім’ю, материнство та батьківство. Він захищає новонароджену дитину, створюючи для неї передумови щасливого життя в сімейному оточенні, в атмосфері любові і розуміння, сприяє виконанню сім’єю різноманітних соціальних функцій, головною серед яких є народження і виховання людини.

Реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові і засвідчується свідоцтвом про народження (ст. 144 Сімейного кодексу України).

Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 Сімейного кодексу України (ст. 121 Сімейного кодексу України).

Прізвища, імена та по батькові є тими ознаками, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших, надаються їй при реєстрації народження і є невід’ємними від неї.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 145 Сімейного кодексу України).

Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 146 Сімейного кодексу України).

По батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком (ст. 147 Сімейного кодексу України).

Реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за їх усною чи письмовою заявою.

Батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану (ст. 144 Сімейного кодексу України).

Несвоєчасна без поважної причини реєстрація батьками народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 2121 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Одночасно з заявою про реєстрацію народження подаються:

а)           паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред’явлений, то орган реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб.

б) паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі, якщо реєстрація народження провадиться не батьками, а іншою особою;

в) документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, заява матері, спільна заява матері та батька дитини, заява батька про визнання батьківства). За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини (пункт 11 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Підставами для реєстрації народження є:

а) медичне свідоцтво про народження форми № 103/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, що видається закладами охорони здоров’я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи;

б) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, заява двох свідків, присутніх при пологах, у разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я;

в) акт, складений відповідними посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потягу тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі), у випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі. У разі відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми № 103-1/о;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну форми № 106-2/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, у разі мертвонародження.

Ці документи подаються до органу реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження. При відсутності підстав для реєстрації народження, визначених у цьому пункті, реєстрація народження провадиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою (пункт 2 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 Сімейного кодексу України).

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя (частина друга статті 122 Сімейного кодексу України).

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком (частина третя статті 122 Сімейного кодексу України).

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за їх заявою; за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 Сімейного кодексу України).

Орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень на підставі заяви про визнання батьківства або рішення суду та видає нове свідоцтво про народження (ст. 134 Сімейного кодексу України).

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 Сімейного кодексу України).

Отже, визначення походження дитини спрямовано насамперед на правовий захист дитини як повноправного члена суспільства та утвердження унікальності та неповторності кожної людини та кожної сімейної спільноти.

<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 7 з 26