Офіційний сайт Катеринопільської районної державної адміністрації і районної ради

drv

mrog

Управління юстиції інформує
Управління юстиції інформує

Управління юстиції інформує (252)

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України (далі – ЦПК України) викладено у новій редакції.

Статтею 158 ЦПК України врегульовані питання скасування заходів забезпечення позову в цивільному процесі. А саме, частиною 7 зазначеної статті передбачено можливість припинення таких заходів автоматично по завершенню 90-денного строку з дня набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили.

Тому, враховуючи особливості правового регулювання, державна реєстрація припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та/або заборони проведення реєстраційних дій, що виникло на підставі рішення суду, яким були вжиті заходи щодо забезпечення позову, проводиться на підставі заяви заявника чи, у разі припинення заборони на проведення реєстраційних дій, заяви відповідної заінтересованої особи та рішення суду про задоволення позову, що набрало законної сили по завершенню 90-денного строку з дня набрання законної сили таким рішенням суду.

Проте, необхідно взяти до уваги, що якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні  рішення.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Для розгляду скарг створені постійно діючі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерства юстиції України та Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області.

Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Черкаській області розглядає скарги на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав та рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації, які здійснюють діяльність у межах Черкаської області.

Розгляд скарги здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено, що подається у письмовій формі та повинна містити обов’язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законом.

Скарга розглядається протягом 30 днів (у деяких випадках термін може продовжуватись до 45 днів).

За результатами розгляду скарги приймається рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законом, у формі наказу.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі (далі - договір), орендар, який належно виконував обов’язки за умовами договору, має переважне право перед Іншими особами на укладення договору на новий строк.

Про намір укладення договору на новий строк орендар зобов’язаний повідомити орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця про намір укладення договору оренди землі на новий строк повідомляється спадкоємець земельної ділянки протягом місяця з дня, коли стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), та укладає з орендарем додаткову угоду. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

-   власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

-  уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов’язковому порядку.

У разі смерті орендодавця перебіг вищезазначених строків зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.

З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

П'ятниця, 20 квітня 2018, 07:34

До уваги громадян!

Автор Внутрішня політика

Державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, що розташоване в межах території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також тимчасово окупованої території Донецької та Луганської областей, проводиться незалежно від місцезнаходження такого майна (наказ Міністерства юстиції України 28.03.2016 № 898/5 «Про врегулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, що розташоване на тимчасово окупованій території України»).

Державна реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також населені пункти, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях, здійснюється незалежно від їх місцезнаходження/місця проживання в межах України (наказ Міністерства юстиції України 25.11.2016 № 3359/5 «Про врегулювання відносин, пов’язаних з державною реєстрацією юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць»).

Законом України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» (далі - Закон №917-VIII) від 24.12.2015 №917-VIII внесено зміни до статті 8 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», зокрема, доповнено статтю новою частиною, якою передбачено, що органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування не можуть виступати засновниками (співзасновниками) друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 2 Закону №917-VIII реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у два етапи: перший - протягом одного року з дня набрання чинності цим законом, тобто з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, другий - протягом наступних двох років (з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року).

На першому етапі здійснювалося реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій згідно з переліком, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року №848.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону № 917-VIII на другому етапі здійснюється реформування друкованих засобів масової Інформації та редакцій, не реформованих на першому етапі.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» реєструючий орган визнає свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації недійсним у разі неподання після завершення процесу реформування державних і комунальних засобів масової інформації органами державної влади, іншими  державними органами або органами місцевого самоврядування, які є їх засновниками (співзасновниками), заяви про перереєстрацію відповідних друкованих засобів масової інформації.

П'ятниця, 20 квітня 2018, 07:31

Недоторканність житла

Автор Внутрішня політика

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Недоторканність житла чи іншого володіння особи є однією із складових особистої недоторканності та тісно пов'язана з правом на недоторканність особистого і сімейного життя, гарантованого ст. 32 Конституції України. Саме тому ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 р. комплексно декларує ці права: «Кожен мас право на повагу до його приватного і сімейного житія, до житла і до таємниці кореспонденції». В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, то за цією статтею Конвенції держава виконає свої зобов'язання не тільки якщо просто утримається від дій. що ці права порушують, а за умови, що буде діяти за певних обставин таким чином, щоб гарантувати їх забезпечення.

Так, в рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» (1979 р.) Європейський Суд ухвалив таке: «Хоч метою статті 8 є, в основному, захист окремої особи від довільного втручання з боку органів державної влади, ця стаття зобов'язує державу не лише утримуватися від такою втручання: до такого негативного зобов'язання додається також і позитивне, яке є необхідним для забезпечення дійсної поваги до приватного і сімейного житія».

Конституційне положення щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи означає не тільки заборону входити до нього всупереч волі осіб, які в ньому проживають на легальних підставах, а й заборону розголошувати все. що в ньому діється. Недоторканними відповідно до коментованої статті є й особисті речі, документи, кореспонденція, інші особисті папери та манно, що зберігаються у житлі чи іншому володінні особи.

Під житлом розуміють не тільки місце постійного проживання особи, а й місце її тимчасового, переважного проживання або перебування. Житло - це приміщення, яке призначене для постійного чи тим часового проживання людей (приватний будинок, квартира, кімната в готелі, дача, садовий будинок тощо), а також ті його складові частини, які використовуються для відпочинку, зберігання майна або задоволення інших потреб людини (балкони, веранди, комори тощо). Крім того, слід звернути увагу на те, що Конституція України гарантує недоторканність не тільки житла, а й іншого володіння особи, тобто будь-якого приміщення, яке належить їй на законних підставах, - споруд господарчого призначення, службових або складських приміщень, гаражу тощо.

Право на недоторканність житла належить усім особам, які в ньому проживають. Тому не є його порушенням випадки, коли примусово до житла вселяється особа, яка мас на це законне право.

Конституція захищає володільця житла, а також інших осіб, які в ньому проживають, від незаконних посягань будь-яких інших осіб, зокрема представників влади, посадових, приватних осіб тощо. Проте гарантоване Конституцією право може бути обмежене за наявності передбачених законом підстав. До таких належать необхідність провадження оперативно - розшукових заходів та слідчих дій з метою розкриття та розслідування злочину (проникнення у житло чи інше володіння особи, проведення обшуку, огляду, виїмки), виконання судових рішень, здійснення адміністративного нагляду. Окрему групу підстав для вчинення законного проникнення до житла чи іншого володіння особи становлять випадки надзвичайного характеру, коли це пов'язане з необхідністю врятування людей або манна, ліквідації аварій, пожеж тощо. Конвенція передбачає аналогічні підстави обмеження даного права. Відповідно до п. 2 ст. 8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатися у його здійснення інакше ніж згідно із законом і коли не необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки або демократичного добробуту країни з метою запобігання заворушенням і злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Конституцією України вперше передбачено, що проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не допускається інакше як за вмотивованим рішенням суду. Тобто обмеження права на недоторканність житла чи іншого володіння особи можливе виключно на підставі вмотивованого судового рішення. Розгляд судом матеріалів для надання дозволу на провадження зазначених дій здійснюється з додержанням таємниці досудового слідства.

Останнім часом до відділів ДРАЦС почали часто звертатись з приводу державної реєстрації дитини народженої за кордоном. Перше питання, що нам задають: «Що далі?»

Тут є цілих чотири варіанта:
- батьки можуть зареєструвати дитину в дипломатичній або консульській установі України в країні перебування; 
- батьки  можуть  зареєструвати  дитину  в  компетентному  органі  цієї  держави; 
- батьки  можуть  зареєструвати  дитинку  на  території  України,  але  для  цього їм потрібно представити   медичний   документ   іншої   держави,   що   підтверджує  народження дитини, належним чином легалізований (проставлення апостилю або консульська легалізація), також він    повинен   бути   переведеним   на     українську   мову    та    нотаріально     засвідченим.
- при відсутності цих документів зареєструвати народження дитини можна на підставі судового рішення про встановлення факту народження дитини його матір'ю.

Найчастіше до відділів ДРАЦС звертаються з уже готовим свідоцтвом про народження, виданим компетентним органом тієї країни де дитина народилась, з проханням повторно зареєструвати народження тільки уже на території України. В таких випадках ми роз‘яснюємо, що така реєстрація може відбутись тільки один раз на всі існуючі країни світу. А документ посвідчуючий народження дитини, посилаючись на статтю 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», визнається дійсним в Україні в разі його легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Крім того підкреслюємо, що для використання такого документу в Україні крім його легалізації необхідно перевести на українську мову та нотаріально посвідчити. Разом з тим часто задають запитання: « А як бути з допомогою при народженні?» Допомога при народженні дитини виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-XII від 21.11.1992 р.  Призначення і виплата державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюються управлінням праці та соціального захисту населення. Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету міністрів України №1751 від 27.12.2001 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми», для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення подається: 
1) заява одного з батьків, з яким постійно проживає дитина (складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики);  2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред’явленням оригіналу);  3) паспорт або інший документ, що посвідчує особу заявника. 
Жінки, які мають зареєстроване місце проживання на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають також видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються протягом 10 днів з дня звернення. Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.                             
Майте на увазі, що звернутися за призначенням допомоги при народженні дитини необхідно не пізніше, ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

12 березня 2018 року Президент України підписав прийнятий Верховною Радою закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон), який опубліковано 17 березня 2018 року в «Голосі України» №50/2018 та набере чинності через три місяці, 18 червня 2018 року, крім частини другої статті 23 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом.

Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників.

Основними новелами даного Закону є:

  • відсутність обмежень у кількості учасників товариства (ст. 4 Закону);
  • визначення понять «корпоративний договір» (ч. 1 ст. 7 Закону) та «безвідклична довіреність» (ч. 1 ст. 8 Закону);
  • введено поняття договору про створення товариства (ч. 2 ст. 10 Закону);
  • зменшено обов’язковий перелік відомостей, що зазначаються в статуті (ст. 11 Закону) (в статуті не потрібно зазначати перелік учасників, їх персональні дані, розмір статутного капіталу, розмір часток учасників);
  • зменшується строк на внесення вкладу учасниками товариства у зв’язку із створенням товариства з 1 року до 6 місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом (ч.1 ст.14 Закону);
  • встановлена жорстка система відповідальності за прострочення внесення вкладу учасником товариства (ст. 15 Закону);
  • удосконалено можливість переважного права придбання частки у статутному капіталі та запроваджено нова форма судового захисту у вигляді вимоги про переведення прав та обов’язків покупця частки (ст. 20 Закону);
  • визначена чітка процедура звернення стягнення на частку учасника товариства (ст.22 Закону);
  • встановлено порядок виходу учасника з товариства (ст.24 Закону);
  • визначено випадки скликання загальних зборів учасників товариства (ст. 31 Закону) та закріплено процедуру прийняття рішень загальними зборами учасників з порядку денного ( ст. ст. 34-37 Закону);
  • регламентовано можливість створювати наглядову раду товариства (ст. 38 Закону);
  • визначено поняття «посадових осіб товариства» та «конфлікт інтересів» (ст. 42 Закону);
  • встановлено порядок надання згоди на вчинення значних правочинів та згоди на вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість ( ст. ст. 44-46 Закону);
  • надано можливість конвертувати майнові вимоги учасника до товариства в частку в статутному капіталі товариства за принципом конвертації боргу в капітал (ст. 54 Закону).

Кожна особа, яка вважає, що її права порушено у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу, може звернутися зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації  не тільки до суду, а і до Міністерства юстиції України або його територіальних органів.

При Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області діє Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі – комісія).

Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області розглядає скарги на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав та рішення, згідно з яким проведено реєстраційну дію), дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації, які здійснюють свою діяльність в межах Черкаської області.

Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Головному територіальному управлінні юстиції у Черкаській області.

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її Голова.

Комісія складається з Голови, заступника Голови, секретаря та не менше п’яти членів.

Головою комісії за посадою є начальник Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, заступником голови є заступник начальника головного територіального управління юстиції з питань державної реєстрації - начальник Управління державної реєстрації.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданнях комісії, приймаються шляхом голосування простою більшістю голосів присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів голос Голови комісії є ухвальним.

За результатом розгляду скарги комісія на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених ч. 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,а також ч. 6 ст. 34  Закону України  «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у формі наказу.

Відповідно до частини І статті 11 Закону України «Про державне реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (даті - Закон) відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді:

1) безоплатного доступу через портал електронних сервісів;

2) оприлюднення публічної інформації з Єдиного державного реєстру у формі відкритих даних відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

3) безоплатного доступу через персональний кабінет до документів, поданих юридичною особою, фізичною особою - підприємцем та громадським формуванням, то не мас статусу юридичної особи, для проведення реєстраційних дій. відомостей про результати їх розгляду, документів, що містяться в реєстраційній справі таких осіб в електронній формі, та відомостей про цих осіб, які актуальні на момент запите та на визначене дату. - шляхом їх перегляду, копіювання та роздрукування;

4) документів у паперовій та електронній формі, що містяться в реєстраційній справі;

5) виписок у паперовій формі для проставляння апостилю та в електронній формі;

6) витягів у паперовій та електронній формі, що містять відомості, актуальні на момент запиту або па визначену лату:

7) суб’єктам приватного права може надаватися прямий доступ до Єдиного державного реєстру в електронному вигляді у режимі реального часу на платній основі на підставі договорів, укладених з технічним адміністратором.

Частиною 7 статті 11 Закону передбачено, що державні органи, у тому числі суди, органи Національної поліції, органи прокуратури, органи Служби безпеки України, а також органи місцевого самоврядування та їх посадові особи безоплатно отримують відомості з Єдиного державного реєстру з метою здійснення ними повноважень, визначених законом, виключно в електронній формі через портал електронних сервісів у порядки. визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру, крім випадків, передбачених цим Законом.

З метою створення належних та зручних умов для подання документів для державної реєстрації громадських формувань на сайті Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у розділі Управління державної реєстрації можна ознайомитися з Методичними рекомендаціями щодо взаємодії територіальних органів Міністерства юстиції України з центрами надання адміністративних послуг, центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги при проведенні державної реєстрації громадських об’єднань (зі змінами), в яких містяться зразки заповнених форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджених наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 18.11.2016 №3268/5.

Крім того, на сайті розміщено типові зразки статуту громадської організації, протоколу установчих зборів засновників громадської організації та зразок відомостей про керівні органи громадської організації.

Звертаємо увагу, що подати документи для державної реєстрації створення громадської організації зі статусом юридичної особи відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» можна за допомогою сервісу «Он-лайн будинок юстиції». Документи подаються у режимі он-лайн, для цього достатньо зайти на сайт сервісу https://online.minjust.gov.ua.

За результатом розгляду поданих документів проводиться попередня правова експертиза та на електронну пошту заявника направляється повідомлення щодо відповідності поданих документів вимогам Закону.

<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 3 з 18