Офіційний сайт Катеринопільської районної державної адміністрації і районної ради

drv

mrog

Управління юстиції інформує
Управління юстиції інформує

Управління юстиції інформує (360)

Законом України від 6 липня 2010 року Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних та Додатковий протокол до неї. Цим самим Україна взяла на себе зобов'язання забезпечити дотримання прав і свобод людини, зокрема, права на недоторканність приватного життя, передбаченого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та які гарантовані ст. 32 Конституції України.

Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних. права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних визначені ст. 1 Закону України « Про захист персональних даних», а діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» грунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави, додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану. належного документального оформлення проведеної державної реєстрації.

Зокрема, ст. 9 розділу III Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», розділом І пункту 9 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» визначено шо. інформація, яка міститься в акті цивільного стану, є конфіденційною і не підлягає розголошенню. Фізична особа має право на ознайомлення з інформацією, шо міститься в актовому записі цивільного стану, яка стосується її особисто, крім випадків передбачених законом. Конфіденційна інформація про фізичну особу, яка міститься в актовому записі цивільного стану (дані про національність, освіту, сімейний стан, адресу, а також дату І місце народження фізичної особи), може бути повідомлена працівниками органу державної реєстрації актів цивільного стану запитувачу інформації за бажанням фізичної особи та лише за її згодою на підставі заяви, справжність підпису на якій засвідчена в установленому порядку.

звертатися до суду за захистом свого порушеного права з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування - запитів про проведену державну реєстрацію прав.

звертатися до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, що діє при Міністерстві юстиції України, з проханням скасувати відповідну реєстраційну дію.

Відповідно до частини першої, третьої статті 131 Цивільною процесуального кодексу України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.  У свою чергу державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, у день надходження відповідного рішення сулу формує та реєструє рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, власник об'єкту нерухомою майна (земельної ділянки) може подати до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, яку державний реєстратор, уповноважена особа невідкладно реєструє в базі даних заяв Державною реєстру речових прав па нерухоме майно.

Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій,  якщо власником об'єкта нерухомого  майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Згідно зі ст. 651 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою сіороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положення статті 31 Закону України «Про оренду землі» передбачають, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суд>' в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Отже, можна зробити висновок, що існують два випадки виключення з наведеного правила:

-якщо договором оренди земельної ділянки передбачені підстави його розірвання в односторонньому порядку:

- якщо орендар затримує виплату орендної плати за договором оренди на строк більше ніж 3 місяці, орендодавець вправі розірвати договір в односторонньому порядку згідно зі статтею 782 ЦК України, яка передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Варто зауважити, що остання позиція дуже рідко знаходить підтвердження у судовій практиці.

Крім того, згідно зі статтею 32 Закону України «Про оренду землі» на
вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Для забезпечення захисту прав аграріїв від спроб рейдерських захоплень землі чи урожаю та швидкого реагування па будь-які незаконні дії стосовно протиправного захоплення їх майна створено обласний оперативний штаб з протидії аграрному рейдерству.

Зі складом оперативного штабу можна ознайомитись на офіційному сайті Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Чергове засідання оперативного штабу відбудеться у середу І листопада 2017 року об 11.00. Адреса місця розташування: м. Черкаси, бул. Шевченка, 185. каб. № 244. Номер телефону гарячої лінії: (0472) 33-00-27.

Щотижня мобільні точки доступу з надання безоплатної правової допомоги у Черкаській області, до складу яких входять представники ГТУЮ у Черкаській області, Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Черкаській області та нотаріуси, здійснюють виїзди у райони з метою надання якісної правової допомоги у сфері земельних відносин.

На наступному тижні виїзд буде здійснено в такі населені пункти Черкаської області:

31.10.2017р. - м. Сміла, вул. Незалежності, 37,

02.11.2017 р. - с. Руська Поляна, Черкаський район, вул. Шевченка, 67.

Запрошуємо громадян, землевласників, землекористувачів, громадські організації, засоби масової інформації!

Понеділок, 30 жовтня 2017, 10:32

Увага! Зміни в законодавстві

Автор Внутрішня політика

17.10.2017 набрав чинності наказ Міністерства юстиції України № 3007/5 від 25.09.2017 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України з питань діяльності у сфері державної реєстрації актів цивільного стану», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.09.2017 №1187/31055, яким внесли зміни до ряду нормативно-правових актів.

Так, звертаємо Вашу увагу, що у зв'язку Із внесенням змін до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, зареєстрованих в Міністерстві України від 18.10.2000 року (далі - Правил) норму де зазначено, що особи які не досягли шістнадцяти років, пред'являють свідоцтво про народження та довіку з місця проживання та особи, які досягли шістнадцятирічного віку, але не отримали паспорт громадянина України, пред'являють свідоцтво про народження та довідку з місця проживання за умови, якщо від дня досягнення зазначеного віку не минуло менше ніж один місяць - виключили.

Відповідно до внесених змін для проведення державної реєстрації актів цивільного стану основним документом, що посвідчує особу 14-16-річного віку є паспорт громадянина України. Для осіб 14-річного віку видасться паспорт громадянина України у формі  ID картки.

Детальніше з наказом можна ознайомитись на головній сторінці веб-сайту Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у розділі «Послуги» та в папці «Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції»

У ст. З Конституції України (далі КУ) визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності й господарювання. Вона також закріплює рівність перед законом усіх без винятку суб'єктів права власності та гарантує кожному захист його прав і свобод (ст. 13 КУ). Ці принципові положення мають визначальне значення і для суб'єктів земельних правовідносин, що підтверджується ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України (далі -  ЗКУ).

Важлива конституційна гарантія щодо захисту прав на землю міститься також у ст. 14 КУ. яка передбачає, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, Водночас гарантується право власності на землю, Воно насувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Зазначені положення КУ безпосередньо втіленні  у земельному законодавстві.

Гак, згідно з п. 1 ст. 5 ЗКУ до основних принципів земельного законодавства належить забезпечення гарантій прав на землю. Під терміном «гарантія» ЗК розуміє спрямовані дії на забезпечення прав на володіння, користування і а розпорядження землею всіх без винятку суб'єктів, які є учасниками земельних правовідносин.

Зазначені гарантії прав на землю передбачені розділом V ЗКУ, за яким умовно їх можна поділити на три різновиди:

  • гарантії захисту прав па землю:
  • гарантії,   пов'язані   з   відшкодуванням   збитків  власникам  землі   та землекористувачам:
  • гарантії, пов'язані з розв'язанням земельних спорів.

Серед гарантій захисту прав на землю важливими є гарантії права власності на земельну ділянку. У ЗКУ зазначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених ст. 140 ЗКУ або іншими законами України.

Так. у ст. 156 ЗКУ вказані гарантії, пов'язані з відшкодуванням власникам землі та землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок:

• вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом:

  • тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників .тля інших видів використання:
  • встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
  • погіршення     якості     ґрунтового     покриву     та     інших     корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
  • приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

неодержання доходів за час  тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статті 7 Закон) України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри. монастирі, релігійні братства. місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до статті  12 Закону статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає  реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях.

Статут (положення) релігійної організації повинен містити відомості про:

1)     вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і
місцезнаходження:

2)   місце релігійної організації в організаційній структурі релігійного
об'єднання;

3) майновий стан релігійної організації:

4)  права релігійної організації на заснування підприємств, засобів масової інформації, інших релігійних організацій, створення навчальних закладів:

5)  порядок внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної організації;

6)  порядок вирішення майнових та інших питань у разі припинення діяльності релігійної організації.

Статут (положення) може містити й інші відомості, пов'язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавств).

Документи, які визначають віросповідну діяльність, вирішують інші внутрішні питання релігійної організації, не підлягають реєстрації в державних органах.

Відповідно до статті 14 Закону для реєстрації статуї у (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Релігійні центри, управління, монастирі, релігійні братства, місії та духовні навчальні заклади подають на реєстрацію статут (положення) до центрального органу виконавчої влади, і по реалізує державну політику у сфері релігії.

Орган, який здійснює реєстрацію, в місячний термін розглядає заяву, статут (положення) релігійної організації, приймає відповідне рішення і не пізніш як  у десятиденний термін письмово повідомляє про нього заявникам.

У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, може зажадати висновок місцевої державної адміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, а також спеціалістів. У цьому разі рішення про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій приймається у тримісячний термін.

Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Зміни і доповнення статутів (положень) релігійних організацій підлягають реєстрації в тому ж порядку і в ті ж терміни, що і реєстрація статутів (положень).

У разі необхідності в розгляді питання про реєстрацію статуту (положення) можуть брати участь з дорадчим голосом представники релігійної організації.

Згідно статті 15 Закону у реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути відмовлено, якщо її статут (положення) або діяльність суперечать чинному законодавству.

Рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації із зазначенням підстав відмови повідомляється заявникам письмово в десятиденний термін. Це рішення може бути оскаржено в суд у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Вимоги до оформлення скарги, що подається до Міністерства юстиції України, його територіальних органів, визначені:

•    Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обтяжень»;

•  Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -
підприємців та громадських формувань»;

•   Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.

Поширеними помилками, яких припускаються скаржники під час оформлення і а подачі скарги, є:

-  до    скарги     додано    не    засвідчені     в    установленому  копії  документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника:

-  у скарзі відсутні відомості про наявність чи відсутність судового спору з  порушеного у скарзі питання;

-   розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

-  закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

- скаргу подано особою, яка не має на не повноважень;

- у скарзі не вказано повне найменування (ім'я) скаржника:

У разі порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги (Міністерство юстиції України, його територіальний органу на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.- у скарзі не зазначено дату складання скарги.

З 1 січня 2013 року введений в дію Закон України «Про громадські об'єднання» (даті - Закон).

Відповідно до пункту 4 Розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону громадські організації. їх спілки (союзи, асоціації, інші об'єднання громадських організацій), легалізовані на день введення цього Закону в дію шляхом реєстрації або повідомлення про заснування, не потребують відповідно перереєстрації або повторного подання документів для повідомлення. Статути (положення) громадських організацій, спілок громадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п'яти років з дня введення його в дію. Реєстрація змін до статуту (положення), пов'язаних з введенням цього Закону в дію, здійснюється без справляння плати за реєстраційні дії протягом п'яти років з дня введення цього Закону в дію, тобто до 1 січня 2018 року.

Відповідно до частини І статті 11 Закону статут громадського об'єднання має містити відомості про:

1) найменування громадського об'єднання та за наявності - скорочене
найменування;

2)  мету (цілі) та напрями його діяльності;

3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському
об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників);

4)    повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів
управління (далі - керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування
та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи.
уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських
об'єднань, що не мають статусу юридичної особи);

5)       періодичність засідань і процедур)' прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку;

6)       порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками);

7)     порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів
громадського об'єднання та розгляду скарг;

8)         джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання;

9)         порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке мас намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи);

10) порядок внесення змін до статуту;

11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об'єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна. що залишилися після саморозпуску. - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.

Відповідно до статті 35 Сімейного кодексу України наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі Іменуватись дошлюбними прізвищами. Наречений, наречена мають право приєднати до свого прізвища прізвище нареченої, нареченого. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається з якого прізвища воно буде починатися. Складання більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений.

Тому, якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченого, нареченої вже є подвійним, вона чи він мають замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.

Якщо при реєстрації шлюбу дружина, чоловік зберегли дошлюбні прізвища, вони мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву, який зареєстрував їх шлюб, або до відповідного органу за місцем їх проживання заяву про обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища. Або приєднання до свого прізвища другого з подружжя. У разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб, даний порядок визначений статтею 53 Сімейного кодексу України.

<< Початок < Попередня 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 Наступна > Кінець >>
Сторінка 18 з 26