Офіційний сайт Катеринопільської районної державної адміністрації і районної ради

drv

mrog

Управління юстиції інформує
Управління юстиції інформує

Управління юстиції інформує (298)

З метою створення належних та зручних умов для подання документів для державної реєстрації громадських формувань на сайті Головного територіального управління юстиції у Черкаській області у розділі Управління державної реєстрації можна ознайомитися з Методичними рекомендаціями щодо взаємодії територіальних органів Міністерства юстиції України з центрами надання адміністративних послуг, центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги при проведенні державної реєстрації громадських об’єднань (зі змінами), в яких містяться зразки заповнених форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджених наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 18.11.2016 №3268/5.

Крім того, на сайті розміщено типові зразки статуту громадської організації, протоколу установчих зборів засновників громадської організації та зразок відомостей про керівні органи громадської організації.

Звертаємо увагу, що подати документи для державної реєстрації створення громадської організації зі статусом юридичної особи відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» можна за допомогою сервісу «Он-лайн будинок юстиції». Документи подаються у режимі он-лайн, для цього достатньо зайти на сайт сервісу https://online.minjust.gov.ua.

За результатом розгляду поданих документів проводиться попередня правова експертиза та на електронну пошту заявника направляється повідомлення щодо відповідності поданих документів вимогам Закону.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено підстави для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Такими підставами є:

1)  документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення про арешт корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв’язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5)  документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

7)  порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи;

8)  невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10) щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов’язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

11)  документи для державної реєстрації припинення юридичної особи подані:

раніше строку, встановленого цим Законом;

щодо юридичної особи, що припиняється в результаті її ліквідації та є засновником (учасником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи, та/або є засновником третейського суду;

в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію юридичної особи, утвореної шляхом реорганізації в результаті злиття, приєднання або поділу;

щодо акціонерного товариства, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованої реєстрації випуску акцій;

щодо юридичної особи - емітента цінних паперів, стосовно якого надійшли відомості про наявність нескасованих випусків цінних паперів;

щодо юридичної особи, що ліквідується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

щодо юридичної особи, що реорганізується, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати податків і зборів та/або наявність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та відсутній узгоджений план реорганізації юридичної особи;

щодо юридичної особи, стосовно якої надійшли відомості про наявність заборгованості із сплати страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

щодо юридичної особи, що припиняється в результаті ліквідації, стосовно якої надійшли відомості про відкрите виконавче провадження;

щодо юридичної особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.

З 22 червня 2018 року набув чинності Порядок ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України 6 червня 2018 року № 484 (далі - Порядок № 1141).

Пунктом 2 Порядку № 1141 визначено, що невід’ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек.

Порядком № 1141 регламентовано використання відомостей невід’ємної архівної складової частини Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації прав.

Відомості невід’ємної архівної складової частини Державного реєстру прав використовуються державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав для встановлення наявності (відсутності) записів про державну реєстрацію прав, їх обтяжень, у тому числі з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та погашення у випадках, передбачених цим Порядком.

Пунктом 45 Порядку встановлено, що у разі державної реєстрації прав, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. в архівній складовій частині Державного реєстру прав, після внесення до Державного реєстру прав відомостей щодо права власності, перенесення з архівної складової частини Державного реєстру прав до Державного реєстру прав записів про інше речове право, про обтяження речового права, державний реєстратор проставляє у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек відмітку про погашення такого запису.

Правила цього пункту в частині проставлення відмітки про погашення запису в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та/або Державному реєстрі іпотек застосовуються також у разі, коли така державна реєстрація вже проведена в Державному реєстрі прав без проставлення відповідної відмітки під час проведення наступних реєстраційних дій щодо відповідного об’єкта нерухомого майна за умови належної ідентифікації такого об’єкта у відповідних реєстрах або у разі відсутності необхідності проведення реєстраційних дій - за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру прав.

Таку заяву може подати також особа, записи про яку в Реєстрі прав власності на нерухоме майно залишилися без проставлення відмітки про погашення, або її спадкоємці (правонаступники).

Статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що за внесення змін до записів Державного реєстру прав, у тому числі виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, справляється адміністративний збір у розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( у 2018 році розмір адмінзбору - 70 грн.).

Відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав);

6) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення до Державного реєстру прав;

7) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до територіальних органів Мінюсту протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Так, кожна особа має право оскаржити рішення, дію або бездіяльність державного реєстратора прав та державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не тільки через суд, а й звернувшись з відповідною скаргою до Міністерства юстиції України або територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1)повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника в результаті прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі подання скарги на рішення про державну реєстрацію прав);

6) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення до Державного реєстру прав;

7) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до територіальних органів Мінюсту протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Так, кожна особа має право оскаржити рішення, дію або бездіяльність державного реєстратора прав та державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не тільки через суд, а й звернувшись з відповідною скаргою до Міністерства юстиції України або територіальних органів Міністерства юстиції України.

В сучасних умовах розвитку України значно посилюється роль фінансів місцевого самоврядування. Місцеві бюджети є основним джерелом, фінансовою базою органів місцевого самоврядування, активною формою акумуляції певної частини фонду фінансових ресурсів.

Реформа децентралізації повноважень у сфері державної реєстрації була і залишається пріоритетною у 2018 році, оскільки однією із безумовних її переваг є зарахування адміністративного збору за державну реєстрацію нерухомості та бізнесу до місцевих бюджетів.

Станом на 01.07.2018 року на території Черкаської області державну реєстрацію у сфері нерухомості та бізнесу здійснюють державні реєстратори усіх районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, сільських та селищних рад, 4 акредитованих суб’єктів, державні та приватні нотаріуси області.

Так, за період з 01.01.2018 по 01.07.2018 року до місцевих бюджетів Черкаської області зараховано:

-   за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень - 5 813 004,81 грн.;

-   за державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців - 1 102 890,90 грн.

Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області повідомляє, що наказом Міністерства юстиції України від 22 червня 2018 року №1952/5 «Про затвердження типових інформаційних карток адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затверджено типові інформаційні картки наступних адміністративних послуг:

  • державна реєстрація іншого (відмінного від права власності) речового права на нерухоме майно;
  • заборона вчинення реєстраційних дій;
  • внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;
  • взяття на облік безхазяйного нерухомого майна;
  • державна реєстрація права власності на нерухоме майно;
  • державна реєстрація обтяжень речових прав на нерухоме майно;
  • надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
  • скасування запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, скасування рішення державного реєстратора (за рішенням суду).

Відповідно до ст.8 Закону України «Про адміністративні послуги», звертаємо увагу суб’єктів надання адміністративних послуг на необхідність врахування вищезгаданого наказу та додатків до нього для під час розробки інформаційних карток адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

З текстом наказу можна ознайомитися за посиланням:

https://minjust.gov.ua/m/pro-zatverdjennya-tipovih-informatsiynih-kartok-administrativnih-poslug-u-sferi-derjavnoi-reestratsii-rechovih-prav-na-neruhome-mayno-ta-ih-obtyajen

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об’єкта нерухомого майна.

Про зупинення реєстраційних дій на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об’єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій державний реєстратор, який здійснює розгляд таких заяв, невідкладно повідомляє про зупинення реєстраційних дій відповідних заявників.

Рішення суду або заява власника об’єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі рішення суду про скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Державний реєстратор також приймає рішення про відновлення реєстраційних дій, якщо власником об’єкта нерухомого майна, яким подано заяву про заборону вчинення реєстраційних дій, у строк, що не перевищує десяти робочих днів, не подано рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

Про відновлення реєстраційних дій (крім відновлення реєстраційних дій на підставі заяви власника об’єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій) державний реєстратор невідкладно повідомляє власника об’єкта нерухомого майна.

У разі наявності зареєстрованих заяв на проведення реєстраційних дій після прийняття рішення про відновлення реєстраційних дій загальний строк розгляду відповідних заяв продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Кожна особа має право оскаржити рішення, дію або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації, не тільки через суд, а й звернувшись з відповідною скаргою до Міністерства юстиції України або територіальних органів Міністерства юстиції України.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до територіальних органів Мінюсту протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги стосовно державних реєстраторів, суб’єктів державної реєстрації, які здійснюють свою діяльність лише у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Розгляд скарг у Черкаській області забезпечує постійно діюча Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, головною метою якої є захист конституційних прав та порушених інтересів фізичних та юридичних осіб.

Понеділок, 23 липня 2018, 07:28

Шлюбний договір

Автор Внутрішня політика

Сім`я – це головна складова будь-якого суспільства, тому правове регулювання майнових відносин у сім`ї має дуже важливе значення. Шлюбний договір – це один з правових інструментів вирішення майнових питань між подружжям, не погіршує майновий стан одного з них. Шлюбний договір укладається: - особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, до реєстрації шлюбу; - подружжям після реєстрації шлюбу. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Шлюбним договором можуть регулюватися три основних види майнових відносин: 1) правовий режим майна (ст.97 СК України); 2) порядок користування житлом (ст.98 СК України); 3) право на утримання (ст.99 СК України). На підставі ч.1 ст.93 Сімейного Кодексу України шлюбний договір регулює тільки майнові відносини подружжя, шлюбним договором визначаються їх майнові права та обов`язки. Предметом шлюбного договору може бути не наявне, а майно, що буде придбане стороною в майбутньому. Сімейне законодавство України дозволяє подружжю вирішувати самостійно майнові відносини між собою, але з урахуванням певних обмежень. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, та особисті відносини між ними та дітьми.

Тому шлюбний договір стосується майнових відносин між подружжям. Шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайне невигідне матеріальне становище (наприклад, у разі поділу майна вся вартісна нерухомість залишиться у одного з подружжя, а іншому залишається майно незначної вартості). Шлюбний договір не може зменшувати обсяг прав дитини, які встановлені Сімейним Кодексом України (зменшення аліментів, позбавлення права на отримання майна у власність, позбавлення права на проживання у житловому приміщенні). Сторони можуть домовитись про можливий порядок поділу їх майна, у тому числі в разі розірвання шлюбу. Треба пам`ятати, що шлюбний договір не є документом, який встановлює та підтверджує право власності на майно. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним з подружжя свого обов`язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Шлюбним договором може бути встановлена можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв`язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації. Дія шлюбного договору, укладеного до його реєстрації, починається з моменту реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено особами в період шлюбу, то він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Законодавство, а саме Сімейний Кодекс України, не передбачає державної реєстрації шлюбного договору.

Сторони можуть розірвати шлюбний договір за рішенням суду, з підстав, що мають істотне значення, а саме в разі неможливості його виконання. Якщо судом встановлено режим окремого проживання подружжя, права та обов`язки, передбачені шлюбним договором, не припиняються, якщо він не втратив чинності. На вимогу одного з подружжя або особи права та інтереси якої порушено шлюбним договором, його може бути визнано недійсним з підстав, встановлених Цивільним Кодексом України (загальні правила визнання недійсності правочинів). Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Шлюбний договір може бути змінений подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі, за вибором подружжя, права та обов`язки, встановлені шлюбним договором, припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього. При посвідчені шлюбного договору нотаріус зобов`язаний роз`яснити сторонам зміст та значення шлюбного договору та перевірити чи відповідає зміст посвідчувального договору вимогам закону та дійсним намірам сторін. Нотаріус повинен роз`яснити сторонам про можливість внесення змін до шлюбного договору, про право сторін за згодою обох припинити дію шлюбного договору, а також визнати його частково або в повністю недійсним у суді.

Контроль у сфері державної реєстрації нерухомості та бізнесу здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у реєстрах з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб’єктів державної реєстрації.

Моніторинг реєстраційних дій проводиться за такими критеріями:

1) порушення строків, визначених Законами;

2) проведення реєстраційних дій в неробочий час;

3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування;

4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень;

5) скасування (видалення) записів з реєстрів;

6) державні реєстратори та/або суб’єкти державної реєстрації, визначені Мін’юстом.

Періодичність моніторингу реєстраційних дій за окремими зазначеними критеріями, перелік державних реєстраторів та/або суб’єктів державної реєстрації, щодо яких проводиться моніторинг, а також строк, протягом якого проводиться такий моніторинг, визначаються Мін’юстом з розміщенням відповідної інформації на офіційному веб-сайті.

За результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб’єктів державної реєстрації.

<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 2 з 22