Офіційний сайт Катеринопільської районної державної адміністрації і районної ради

drv

mrog

Управління юстиції інформує
Управління юстиції інформує

Управління юстиції інформує (360)

Об'єднані територіальні громади - це адміністративно-територіальні одиниці в Україні, які утворюються внаслідок добровільного об'єднання суміжних територіальних громад сіл, селищ, міст та діють відповідно до зазначеного Закону.

Згідно з частиною дев'ятою статті 7 Закону про об'єднання у разі, якщо до складу об'єднаної територіальної громади увійшла територіальна громада (територіальні громади), розташована на території суміжного району, розширенню підлягають межі району, на території якого розташований адміністративний центр утвореної об'єднаної територіальної громади. У такому разі проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж району розробляється відповідно до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядження голови обласної державної адміністрації.

Частинами першою та другою статті 8 Закону про об'єднання встановлено, що об'єднана територіальна громада вважається утвореною за цим Законом з дня набрання чинності рішенням всіх рад, що прийняли рішення про добровільне об'єднання територіальних громад, або з моменту набрання чинності рішенням про підтримку добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі та за умови відповідності таких рішень висновку, передбаченому частиною четвертою статті 7 цього Закону.

Повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.

Об’єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об’єднаною територіальною громадою (частина третя статті 8 3акону про об'єднання).

Відділи державної реєстрації актів цивільного стану до прийняття рішення Верховною Радою України про зміни в адміністративно - територіальному устрої у зв'язку з утворенням об'єднаної територіальної громади забезпечують у межах компетенції реалізацію громадянами прав у сфері державної реєстрації актів цивільного стану за зареєстрованим місцем проживання.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Категорія власності посідає особливе місце в суспільній свідомості та загалом у суспільному житті. Беззаперечним є положення про те, що тільки в країні, де недоторканність власності не лише декларується, але й гарантована громадянину, можуть бути забезпечені вільний розвиток особистості, інтелектуальної, творчої діяльності, добробут і спокій.

Правом власності визнається право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону, незалежно від волі третіх осіб. Це право передбачає для власника можливість на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Для офіційного визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав необхідно внести відповідні відомості про речові права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Які саме речові права та обтяження підлягають державній реєстрації визначено ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (із змінами) (далі-Порядок), державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об’єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об’єктів, або об’єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об’єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об’єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що створюється шляхом поділу або об’єднання, подаються:

  • документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку до її поділу або об’єднання (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав).

Для державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об’єднання, подаються:

  • документ, що посвідчує право власності на об’єкт нерухомого майна до його поділу або об’єднання (крім випадків, коли право власності на такий об’єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
  • документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта (крім випадків, коли об’єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об’єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);
  • технічний паспорт на новостворений об’єкт нерухомого майна;
  • документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об’єднання таких об’єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, обов’язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Пунктом 55 Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об’єднання майна, що перебуває у спільній власності, крім документів, передбачених пунктом 54 цього Порядку, також подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об’єднання майна, що перебуває у спільній власності.

У разі коли в результаті поділу або об’єднання майна, що перебуває у спільній власності, змінюється розмір часток у такому праві спільної власності, також подається письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно. При цьому право спільної власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об’єднання майна, не припиняється.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень  - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Одним з головних питань у регулюванні відносин у сфері державної реєстрації прав  є строки проведення державної реєстрації речових прав та їх обтяжень. У ст. 19  Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) визначені строки державної реєстрації прав.

Так, Законом передбачено, що:

1. Державна реєстрація права власності та інших речових прав (крім іпотеки) проводиться у строк, що не перевищує п’яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

2. Державна реєстрація обтяжень, іпотек речових прав проводиться у строк, що не перевищує двох робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

3. Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії нотаріусом проводиться невідкладно після завершення нотаріальної дії.

4. Внесення змін до записів Державного реєстру прав та надання інформації з Державного реєстру прав у паперовій формі здійснюються у строк, що не перевищує одного робочого дня з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

5. Зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав, внесення запису про скасування рішення державного реєстратора здійснюються у строк, що не перевищує 2 години з часу реєстрації відповідної заяви/рішення суду в Державному реєстрі прав.

Строк, визначений у днях, обраховується з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Строк, визначений у годинах, обраховується з часу реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.

Слід зазначити, що за державну реєстрацію права власності, проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі:

  • 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк два робочі дні;
  • 2 прожиткових мінімуми для працездатних осіб - у строк один робочий день;
  • 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у строк 2 години.

За державну реєстрацію інших речових прав, відмінних від права власності (крім іпотеки), проведену у строки менші, ніж передбачені статтею 19 цього Закону, справляється адміністративний збір у такому розмірі:

- 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у строк два робочі дні;

- 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб - у строк один робочий день;

- 2,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у строк 2 години.

Понеділок, 21 травня 2018, 06:45

До уваги громадян

Автор Внутрішня політика

На виконання рішення Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 18 квітня 2018 № 286 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова), яка набула чинності 24 квітня 2018 року.

Постановою, зокрема, вставлено обов’язок повідомлення осіб, запрошених до розі ляду скарги по су ті, про час і місце розгляду скарги у спосіб, визначений Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги суб’єктом розі ляду скарги.

Також збільшено до п’яти місяців строк, після спливу якого юридична особа публічного права може повторно звернутися із заявою про акредитацію з моменту прийняття Міністерством юстиції України рішення про скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації.

Крім того, встановлено обов'язок акредитованого суб’єкта державної реєстрації повідомляти Міністерство юстиції України про звільнення з посади державного реєстратора, зміну місцезнаходження акредитованого суб’єкта та/або місця проведення державної реєстрації.

Документом надано можливість іпотекодержателю отримувати сервісну послугу з інформування про реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про подані заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стосовно об'єкта нерухомого майна, який передано в іпотеку такому іпотеко держателю.

З текстом Постанови можна ознайомитись за посиланням:

https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-vnesennya-zmin-do-deyakih-a

Статтею 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) передбачено виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону у разі виявлення у відомостях Єдиного державного реєстру помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки), допущеної суб’єктом державної реєстрації, заявник письмово в паперовій або електронній формі повідомляє про це суб’єкта державної реєстрації, який перевіряє відповідність відомостей Єдиного державного реєстру інформації, що міститься в документах, що стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, суб’єкт державної реєстрації безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.

Виправлення помилки у відомостях Єдиного державного реєстру, допущеної не з вини суб’єкта державної реєстрації, здійснюється за плату, розмір якої встановлений цим Законом.

Частиною 2 статті 32 Закону передбачено, що у разі виявлення суб’єктом державної реєстрації помилки, допущеної у відомостях Єдиного державного реєстру, він в одноденний строк безоплатно виправляє допущену помилку та письмово повідомляє про це заявника.

Виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру внаслідок наявності помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення помилок у відомостях Єдиного державного реєстру може здійснюватися також на підставі судового рішення.

Згідно частини 2 статті 36 Закону за виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника, справляється адміністративний збір у розмірі 30 відсотків адміністративного збору, встановленого частиною першою цієї статті.

З  метою апробації європейських стандартів у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, спрямованих на створення сприятливих умов для отримання фізичними особами адміністративних послуг у зазначеній сфері, та забезпечення реалізації гарантованого державою права на шлюб, зокрема для учасників антитерористичної операції та внутрішньо переміщених осіб, Міністерством юстиції України з 29 липня 2016 року розпочато запровадження реалізації пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу у скорочені строки за обраним заявниками місцем. З 20 квітня 2017 року діє пілотний проект «Шлюб за добу» у Черкаській області. Тільки у 2018 році завдяки пілотному проекту у Черкаській області поєднали серця більше 100 закоханих пар.

4 квітня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Розпорядження № 211-р "Про внесення зміни до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 р. № 502", яким розширено дію пілотного проекту «Шлюб за добу» ще на 9 населених пунктів по всій території України, серед яких і місто Умань Черкаської області.

Послуга з організації проведення державної реєстрації шлюбу за обраним заявниками місцем у визначені ними строки надається суб’єктом господарювання - організатором державної реєстрації шлюбу. Інформація щодо організаторів державної реєстрації шлюбу розміщується відповідним територіальним органом Міністерства юстиції на його офіційному веб-сайтІ.

Звертаємо увагу, що пілотний проект Міністерства юстиції України передбачає лише можливість вибору заявниками бажаних дати та місця проведення державної реєстрації шлюбу, проте не позбавляє необхідності.

подання для державної реєстрації шлюбу документів, передбачених діючим законодавством України, а саме:

1. Паспорт громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства. У разі якщо заявником є іноземець, особа без громадянства додається документ, що підтверджує законність його (її) перебування на території України.

2, У разі якщо заявники або один з них раніше перебували в шлюбі, документи, що підтверджують припинення попереднього шлюбу або визнання шлюбу недійсним.

Розповсюдження пілотного проекту на нові населені пункти дасть змогу максимально наблизити відповідну послугу до населення, створивши при цьому максимально зручні умови для отримання її фізичними особами з метою забезпечення реалізації гарантованого державою права на шлюб.

Кожного року 8 квітня відзначається свято ромського народу. Свято приурочене до дня проведення 1-го Всесвітнього конгресу ромів у Лондоні 1971 р. та дня ромського свята у Трансільванії - «дня коней» (свята, коли коней виводили з їхніх зимових стаєнь іа прикрашали вінками).

Рада Європи та Європейський Союз приділяють значну увагу питанням захисту прав і свобод національних меншин, зокрема, інтеграції в суспільне життя ромської національної меншини.

На відміну від більшості національних меншин роми не мають власної державності. Ромська національна меншина є другою за чисельністю національною меншиною, яка зазнала геноциду під час Другої світової війни. Дискримінація ромів у деяких державах Європи спричинила послаблення їх інтегрованості. Все це призвело до того, що ромська національна меншина є найбільш соціально вразливою національною меншиною в Європі.

Згідно зі статтею 11 Конституції України держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Відповідно до статті 53 Конституції України громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

З метою створення належних умов для захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини, забезпечення рівних можливостей для її участі у соціально- економічному та культурному житті держави Указом Президента України від 08 квітня 2013 року № 201/2013 схвалено «Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року» (далі - Стратегія).

Реалізація Стратегії здійснюється з урахуванням таких принципів:

пріоритетність прав і свобод людини;

забезпечення прав національних меншин з урахуванням того, що політичні, громадянські, економічні, соціальні та культурні права є універсальними, неподільними, взаємозалежними та взаємопов’язаними;
рівність громадян перед законом;

додержання вимог законодавства у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин;

Соціально-правовий захист та інтеграція в українське суспільство ромської національної меншини;

недискримінація та толерантність;

взаємодія органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з громадськими об'єднаннями ромів під час вирішення питань, що стосуються інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини;

дотримання зобов’язань за міжнародними договорами України у сфері захисту прав людини та національних меншин.

Основними завданнями з реалізації Стратегії є:

1) щодо правового захисту ромів:

залучення в установленому порядку представників громадських об’єднань ромів до участі у вирішенні питань суспільного життя, зокрема до розроблення та обговорення відповідних проектів актів І рішень, що впливають на становище ромської національної меншини;

- підвищення рівня правової обізнаності ромів;

- здійснення заходів щодо запобігання дискримінації ромів;

- сприяння в отриманні ромами, які на законних підставах перебувають на території України, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану;

- розвиток співробітництва з міжнародними організаціями з питань захисту ромів;

- сприяння формуванню у суспільстві толерантного ставлення до ромів;

2) щодо соціального захисту і зайнятості ромів:

- реалізація соціальної політики, спрямованої на забезпечення соціального захисту ромів, у тому числі сімей з дітьми, дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, пенсіонерів і одиноких непрацездатних та бездомних осіб, а також сприяння ромам у пошуку роботи;

- проведення серед ромів системної інформаційно-просвітницької роботи із запобігання насильству та жорстокому поводженню в сім’ї, недопущення використання найгірших форм дитячої праці;
здійснення заходів щодо унеможливлення проявів дискримінації під час працевлаштування ромів;

- залучення ромів до суспільно-корисної праці;

- забезпечення взаємодії працівників соціальної сфери та сфери зайнятості із громадськими об’єднаннями ромів;

3) щодо підвищення освітнього рівня ромів:

- проведення громадськими об’єднаннями, педагогічними колективами навчальних закладів, посадовими особами місцевих органів виконавчої влади роз’яснювальної роботи серед ромів щодо важливості отримання дітьми дошкільної, загальної середньої, професійно- технічної та вищої освіти;

- забезпечення взаємодії педагогічних колективів навчальних закладів та громадських об’єднань ромів;

- здійснення заходів щодо зменшення кількості ромів, які не завершують навчання > загальноосвітніх навчальних закладах;

- проведення профорієнтаційної роботи із стимулювання ромів до отримання професійно- технічної та вищої освіти;

4) щодо охорони здоров’я ромів:

- поширення серед ромів інформації про систему охорони здоров’я та порядок звернення до закладів охорони здоров’я;

- забезпечення інформування працівників закладів охорони здоров’я про традиції, культуру, житлово-побутові умови та звичаї ромів для врахування такої інформації при наданні ромам медичної допомоги;

- приділення особливої уваги стану здоров’я ромських дітей;

- проведення роботи із пропагування серед ромів здорового способу життя та поліпшення стану їх здоров’я;

5) щодо поліпшення житлово-побутових умов ромів:

- здійснення заходів стосовно вдосконалення соціальної інфраструктури в місцях проживання ромів;

- сприяння ромам у вирішенні відповідно до законодавства питань щодо забезпечення житлом, участі у програмах пільгового кредитування придбання та будівництва житла;

6) щодо задоволення культурних та інформаційних потреб ромів:

- сприяння збереженню та розвитку культури І мистецтв ромів;

- сприяння поширенню інформації про життя та культурну самобутність ромів у засобах масової інформації.

Роми в Україні мають ті ж проблеми, що і представники цієї національної меншини в інших державах Європи, зокрема: низький освітній рівень, високий рівень безробіття, незадовільний стан здоров’я, відсутність документів, низький рівень житлово-побутових умов, наявність фактів упередженого ставлення до ромів.

Реалізація Стратегії дасть змогу вирішити соціально-побутові проблеми ромів та забезпечити інтеграцію ромів в українське суспільство, забезпечити збереження та розвиток культурної самобутності ромів.

В сучасних умовах розвитку України значно посилюється роль фінансів місцевого самоврядування. Місцеві бюджети є основним джерелом, фінансовою базою органів місцевого самоврядування, активною формою акумуляції певної частини фонду фінансових ресурсів.

Реформа децентралізації повноважень у сфері державної реєстрації була і залишається пріоритетною у 2018 році, оскільки однією із безумовних її переваг є зарахування адміністративного збору за державну реєстрацію нерухомості та бізнесу до місцевих бюджетів.

Станом на 01.04.2018 року на території Черкаської області державну реєстрацію у сфері нерухомості та бізнесу здійснюють державні реєстратори усіх 20 районних державних адміністрацій, 50 виконавчих комітетів міських, сільських та селищних рад, З акредитованих суб’єктів, державні та приватні нотаріуси області.

Так, за період з 01.01.2018 по 01.04.2018 року до місцевих бюджетів Черкаської області зараховано:

- за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень - 2 957 754,55 грн.;

-за державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців - 577 750,60 грн.

Статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» запроваджено спрощену процедуру державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року.

Державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав)) на підставі заяви про державну реєстрацію прав.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про громадські об’єднання» (далі - Закон) визначено, що громадське об’єднання - це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація - це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадська спілка - це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.

Згідно частини 1 статті 7 Закону засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації - 14 років.

Засновниками громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об'єднання зі статусом юридичної особи. Засновниками громадської спілки не можуть бути політичні партії, а також юридичні особи, щодо яких прийнято рішення щодо їх припинення або які перебувають у процесі припинення.

Кількість засновників громадського об'єднання не може бути меншою, ніж дві особи.

Засновниками громадської спілки не можуть бути юридичні особи приватного права, єдиним засновником яких є одна і та сама особа.

Засновником громадської спілки не може бути юридична особа приватного права, якщо засновник (власник істотної участі) цієї юридичної особи внесений до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності, або щодо яких застосовано міжнародні санкції.

Під істотною участю у цьому Законі слід розуміти пряме та опосередковане, самостійне або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного (складеного) капіталу або голосів за придбаними акціями (частками) юридичної особи або незалежно від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Засновником громадської організації не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини 7 статті 7 Закону повноваження засновника громадського об’єднання закінчуються після державної реєстрації громадського об’єднання в установленому законом порядку.

<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
Сторінка 10 з 26